Соціальна робота як в Україні, так і на глобальному рівні, зараз розробляє власні дослідницькі підходи та знання. У статті – на основі аналізу закордонної наукової літератури та досвіду впровадження інтервенції «Майстерня можливостей», яка супроводжувалась імплементаційним мультиметодним дослідженням, – охарактеризовано сучасні парадигми та стратегії дослідження у соціальній роботі. Визначено, що в науковій літературі найчастіше ведуть мову про позитивістську, інтерпретативну та критичну парадигми досліджень у соціальній роботі, які різняться не тільки методологією, а й залученням різних учасників процесу дослідження до побудови знання, що є принципово важливим для діяльнісного і розвивального характеру соціальної роботи. Відзначено, що дедалі більшого поширення набувають непозитивістські парадигми дослідження, у межах яких формуються суб’єкт-суб’єктні відносини і до побудови знання залучають людей, які традиційно виключені з цього процесу. Розглянуто різні дослідницькі стратегії (дослідження в дії, наративний аналіз, етнографічне дослідження тощо) та мультиметодний підхід, які можуть являти собою інтеграцію практики і теорії соціальної роботи. Наведено приклади використання таких стратегій у закордонних дослідженнях із соціальної роботи. Здійснено саморефлексію участі в розробленні, впровадженні та оцінюванні результатів експериментальної інтервенції «Майстерня можливостей», яка мала на меті піднесення якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, у ВІЛпозитивних жінок з дітьми віком до 6 років шляхом інтеграції медично та економічно спрямованих програм. Охарактеризовано методологію зовнішньої та внутрішньої оцінки, яка підтвердила, що у соціальній роботі можуть впроваджуватися такі нові інтервенції, для яких не існує стандартизованих, валідизованих інструментів вимірювання. Обговорено відповідність використаних дослідницьких стратегій етичним принципам соціальної роботи, визначено переваги та обмеження застосування різних парадигм (позитивістської та критичної) дослідження.