Статтю присвячено розвитку нових методів досліджень в умовах цифровізації багатьох сфер життя, що особливо пришвидшилась внаслідок пандемії Covid-19. У роботі розкрито можливості та обмеження використання цифрових технологій для збирання інформації у дослідженнях із соціальної роботи. Розвідку виконано із застосуванням методів системного аналізу даних закордонних наукових публікацій та рефлексії власного досвіду збирання інформації засобами онлайн-технологій в межах дослідницьких проектів, орієнтованих на розвиток різних соціально-психологічних сервісів. Описано основні групи онлайн методів та засобів збирання даних, впроваджуваних у кількісних та якісних дослідженнях. Висвітлено переваги онлайн збирання даних (використання в умовах обмеженого пересування, більше охоплення респондентів та територій, відносна економність, кращі можливості контролю перебігу опитувань, уведення даних та їх зберігання). Визначено низку проблем та викликів використання нових методів, зокрема, складність формування вибірок; брак ресурсного забезпечення досліджень у разі збирання інформації про осіб, які не мають належного доступу до сучасних засобів комунікації або навичок користування ними тощо. Окреслено обов’язкові процедури таких досліджень, зумовлені вимогами етики (гарантування анонімності та конфіденційності, отримання інформованої згоди на участь у дослідженні). Наведено приклади розв’язання проблемних питань, що поставали в опитуваннях жінок, які живуть із ВІЛ, та у проєктах допомоги особам, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом. Як найближчі перспективи розвитку означеної теми окреслено заохочення користувачів Інтернету до участі в дослідженнях із соціальної роботи, розвиток навичок спілкування дослідників з учасниками онлайн досліджень та фасилітації віртуальних дискусій у ході онлайн-фокус-груп