Досліджено чинники зародження глобальної екологічної політики та головні етапи її становлення протягом 1972-2012 рр. Проаналізовано її основні напрямки, а також здобутки і проблеми. Вперше у вітчизняній та світовій науковій думці висунуто теорію екологічної неоконвергенції. Розглянуто сутність, інституційну архітектуру та шляхи реформування глобального екологічного управління. Зроблено прогноз подальшого розвитку міжнародної природоохоронної діяльності та екологізації економічних відносин. Оцінено роль та місце України в глобальній та регіональній екологічній політиці та висунуто низку пропозицій щодо розширення участі в міжнародному співробітництві з екологічної проблематики.